ПРОТЕСТА́НТСТВО, а, с.
1. Те саме, що протестанти́зм. Дід був католик, і кажуть, що ніби він одібрав спадок од свого сина, Мільтонового батька, і вигнав його з дому за протестантство (Л. Укр., VIII, 1965, 183).
2. розм. Виявлення ким-небудь протесту проти когось, чогось. Кінчав [школу] — кращим учнем, живим, ініціативним, з нахилом до протестантства.., що трохи турбувало моїх учителів (Вас., Незібр. тв., 1941, 160).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 7. — С. 314.