ПРОТИГА́З, а, ч. Спеціальний прилад для захисту органів дихання, обличчя та очей від шкідливої дії отруйних речовин. Входять троє — в протигазах і в похідній формі (Мик., І, 1957, 482); Перший протигаз був сконструйований у 1915 р. на основі праць відомого російського хіміка-органіка М. Д. Зелінського (Цікава хімія, 1954, 107).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 7. — С. 317.