ПРОТИЗАКО́ННІСТЬ, ності, ж. Властивість і стан за знач. протизако́нний. Дарку починає лякати ця сітка протизаконності, а водночас вона почуває, що вже факт таємних і небезпечних сходин сам по собі вабить її (Вільде, Повнол. діти, 1960, 137).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 7. — С. 317.