ПРОТИПІХО́ТНИЙ, а, е. Признач. для боротьби з піхотою противника, для захисту від неї. Підривники тягнули за лінію окопів, на нейтральну землю, фугасні заряди, протитанкові і протипіхотні міни (Кучер, Чорноморці, 1956, 427).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 7. — С. 319.