ПРОТИСТА́ВЛЕННЯ, я, с. Дія за знач. протиста́вити і протиста́витися. Свої докази автор будує на паралелях, які самим уже зіставленням і протиставленням фактів підтверджують незаперечну правдивість його поглядів (Вільде, Повнол. діти, 1960, 398); Інтереси суспільства є тією спільною основою, яка забезпечує єдність матеріальних і моральних стимулів до праці і об’єктивно виключає їх протиставлення одного одному (Ком. Укр., 6, 1970, 25).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 7. — С. 321.