ПРОТИТЕЧІЯ́, ї́, ж., спец. Течія, протилежна напряму основної течії води, рідини. У тропічній зоні з обох боків екватора із сходу на захід проходять дві екваторіальні течії, між якими у зворотному напрямі, на схід іде екваторіальна протитечія (Курс заг. геол., 1947, 49); Підводні протитечії були виявлені і в Тихому, і в Індійському океанах (Веч. Київ, 8.V 1971, 3).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 7. — С. 322.