ПРОТО́ПАТИ, аю, аєш, док., розм.
1. перех. Пройти певну відстань. Ізнову за шляхом суворим, Як вірна любов, — далина. Я ще її всю не протопав І всю не об’їздив її (Мал., Запов. джергло, 1959, 198).
2. неперех. Пройти, топаючи. Хтось протопав коридором.
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 7. — С. 324.