ПРОТРУ́ЄНИЙ, а, е, с. г. Дієпр. пас. мин. ч. до протруї́ти. Протруєне звичайним порядком насіння помідорів висівають у ящики (Овоч. закр. і відкр. грунту, 1957, 54); Протруєне зерно категорично забороняється переробляти чи згодовувати худобі (Хлібороб Укр., 6, 1964, 42); // протру́єно, безос. присудк. сл. Насіння [кукурудзи] доведено до вищих кондицій, відкалібровано, протруєно і розфасовано (Рад. Укр., 14.III 1974, 2).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 7. — С. 326.