ПРОТРЯХА́ТИ, а́є, недок., ПРОТРЯ́ХНУТИ, не, док. Підсихати (про вологу землю, мокру білизну і т. ін.). Під хатою в Сухобруса.. можна було кожного дня бачити великі мисники, заставлені образами, на котрих протряхали свіжі фарби (Н.-Лев., І, 1956, 350); Вдарило сонце, протряхали шляхи й стежки (Загреб., Диво, 1968, 393); Минув полудень, коли Жменяки повернулися з річки. Варка турбувалася, чи протряхне білизна до вечора (Томч., Жменяки, 1964, 32); Високо піднялося сонце. Протряхла земля, сівачі за першу половину дня упорали двадцятигектарну площу (Хлібороб Укр., 1, 1973, 36); // безос. Трактористи подавали знак, що вже протряхло і можна сіяти (Кучер, Прощай.., 1957, 363).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 7. — С. 327.