ПРОТЯ́ЖЛИВО, розм. Присл. до протя́жливий. Дрібний бакалійний крамар.. протяжливо й лагідно гукав: — Горілка, горілка, добрая горілка-а-а! (Довж., І, 1958, 227); В село влітає [автомобіль] — і за мить сигнал протяжливо сурмить (Гонч., Вибр., 1959, 319).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 7. — С. 330.