ПРОТІ́К, то́ку, ч. Те саме, що прото́ка 1. Вздовж лівого берега розбрелися по пояс у воді дерева, — Дніпро затопив усі протоки й старі русла, вздовж яких вони росли (Ю. Янов., II, 1954, 91).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 7. — С. 322.