ПРОТІ́ЧОК, чка, ч., рідко. Зменш.-пестл. до проті́к. — А це тобі й перехід! — скрикнув Кирило, спускаючись з гори в балку, посеред котрої пробігав невеличкий протічок (Мирний, III, 1954, 70); Вода в протічку справді порадувала хлопців своїм чудовим смаком і прозорістю (Ле, Клен. лист, 1960, 90).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 7. — С. 323.