ПРОФЕ́СОРСЬКИЙ, а, е.
1. Прикм. до профе́сор. Року 1895 він блискуче прочитав у Львівському університеті вступну лекцію на тему «Наймичка» Тараса Шевченка — і професорська колегія обрала його доцентом, але адміністрація не затвердила Франка (Коцюб., III, 1956, 35); Костомаров мав незабаром дістати професорське звання (Ів., Тарас. шляхи, 1954, 313); // Належний професорові. Його я бачив тільки раз в житті — у Києві, в професорській квартирі (Рильський, II, 1960, 164); // Такий, як у професора; власт. професорові. Панкратов став у позу оратора, набрав поважного професорського вигляду (Донч., II, 1956, 34).
2. у знач. ім. профе́сорська, кої, ж. Кімната у вищому навчальному закладі, призначена для перебування викладачів між лекціями.
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 7. — С. 333.