ПРОХВИ́СЬКАТИ, аю, аєш, док., перех., розм. Те саме, що розтри́нькати. [Гервасій:] Поки ту правду знайдеш, то все хазяйство прохвиськаєш і все-таки нічого не доб’єшся (К.-Карий, І, 1960, 331).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 7. — С. 336.