ПРОХМЕЛЯ́ТИСЯ, я́юся, я́єшся, недок., ПРОХМЕЛИ́ТИСЯ, лю́ся, ли́шся, док. Те саме, що витвере́жуватися. Піду до коршомки [корчми], та й нап’юся; Піду в вишневий сад — прохмелюся (Чуб., V, 1874, 51); * Образно. Сагайда, поступово прохмеляючись після міцних.. вражень, нещадно хрущав своїми новими чобітьми по дрібному камінню (Гончар, III, 1959, 335).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 7. — С. 337.