ПРОХОЛО́ДЖУВАТИСЯ, уюся, уєшся і рідше ПРОХОЛОДЖА́ТИСЯ, а́юся, а́єшся, недок., ПРОХОЛОДИ́ТИСЯ, джу́ся, ди́шся, док.
1. Освіжатися прохолодою, холодом. По обіді сиділи в садочку. Прохолоджувалися (Рибак, Переясл. Рада, 1948, 328); Забрівши далеко від берега, непорушно стоїть [корова] серед чистої морської синяви. Спека, мабуть, загнала її туди, і вона стоїть собі, прохолоджується у воді по черево (Гончар, Тронка, 1963, 229); Заявив [чоловік], що його щось заболіла голова, отже, він піде на свіже повітря, трохи прохолодиться (Хотк., Довбуш, 1965, 26); Проблукавши з півгодини по своїй кімнаті.., Сахно вирішила вийти в сад прохолодитися (Смолич, І, 1958, 77); // Випивати прохолодного напою. [Анна (до д. Жуана, подаючи лимонаду):] Бажаєте прохолодитись, може? (Л. Укр., III, 1952, 351).
2. тільки недок., розм. Проводити час у розвагах, уникати серйозних занять. Любий Миша!. Що ж ти тепер робиш, чи в математику затопився, чи по Києві прохолоджуєшся..? (Л. Укр., V, 1956, 17).
3. тільки док., розм. Те саме, що простуди́тися. Гуляючи весілля, прохолодилася [Одарка] та все бухи та й бухи! до самої пилипівки, а там і преставилася (Мирний, І, 1954, 61).
4. тільки недок. Пас. до прохоло́джувати, прохолоджа́ти.
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 7. — С. 341.