ПРОЧЕ́РКУВАТИ, ую, уєш, недок., перех.
1. Проводити риску на чому-небудь.
2. Робити прочерк (у 2 знач.) в якому-небудь документі, записі.
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 7. — С. 345.