ПРОЧУТТЯ́, я́, с., діал. Передчуття. Івоніка зітхнув глибоко й тяжко. В тій хвилині тьохнуло в його болем розритім серці якесь прочуття, мов лихе віщування (Коб., II, 1956, 39); Якесь лихе прочуття здавило їй серце в грудях (Круш., Буденний хліб.., 1960, 79).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 7. — С. 348.