ПРОШАРО́ВАНИЙ1, а, е. Дієпр. пас. мин. ч. до прошарува́ти1; // прошаро́вано, безос. присудк. сл. В полі над дорогою складено [гній] в бурти, прикидано і прошаровано землею, як вчить Мусій Завірюха, щоб гній не вивітрювався (Горд., Дівчина.., 1954, 224).
ПРОШАРО́ВАНИЙ2, а, е. Дієпр. пас. мин. ч. до прошарува́ти2. Просо й кукурудза вже були прошаровані (Минко, Вибр., 1952, 93); // прошаро́вано, безос. присудк. сл. Трактористи проводять шарування цукрових буряків. Прошаровано їх понад 483 тисячі гектарів (Рад. Укр., 14.V 1959, 1).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 7. — С. 349.