ПРОШАРУДІ́ТИ, джу́, ди́ш, док.
1. Видати або викликати шарудіння. Прошарудів очерет.
2. Пройти, просунутися з шарудінням. Босі ноги ледве чутно прошаруділи по долівці (Донч., VI, 1957, 80).
3. Шарудіти якийсь час.
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 7. — С. 350.