ПРОШТУКАТУ́РИТИ, рю, риш, док., перех.
1. Док. до штукату́рити. Проштукатурити стіни.
2. також без додатка. Штукатурити якийсь час.
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 7. — С. 353.