ПРОЩА́ЛЬНО. Присл. до проща́льний. Прощально киваю головою товаришам по камері (Збан., Єдина, 1959, 229); * Образно. Десь прощально гелготіли гуси, відлітаючи в вирій (Ільч., Звич. хлопець, 1947, 107).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 7. — С. 353.