ПРОЩУ́ПАНИЙ, а, е. Дієпр. пас. мин. ч. до прощу́пати. Воно [зерно] любить лягти в пухку вологу ріллю,.. у землю, прочесану боронами, прощупану твоїми руками (Д. Бедзик, Дніпро.., 1951, 171).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 7. — С. 355.