ПРОЯЗИ́ЧИТИ, чу, чиш, док., перех., розм., заст. Розголосити. Проязичили, що в його єсть така книжка (Сл. Гр.).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 7. — С. 357.