ПРОЯСНІ́ТИ, і́є, док.
1. Стати світлим, не похмурим при появі сонця, місяця, зірок або звільняючись від хмар, туману і т. ін. Дощ шумить без перерви. Небо десь далеко проясніло, небо синє заграло (Ю. Янов., І, 1958, 191); Од білих стін і од дахів аж день, здалося, прояснів (Гонч., Внбр., 1959, 317); // безос. Вчора звечора насунув з моря туман,.. та й сьогодні, хоч трохи проясніло, але гір нігде не видко (Л. Укр., V, 1956, 226); // Стати прозорим (при світлі, сонці). Виглянуло сонце — озеро вмить проясніло, радісно посміхнулось до неба (Мас., Життя.., 1960, 69); Надворі швидко світало, вікно проясніло і світило великими шибками, розвіваючи морок в кімнаті (Дім., Ідол, 1961, 42).
2. перен. Стати чітким, виразним, логічним (про мислення, думки, плани і т. ін.). Прояснів його ум, серце збулось химер, А в опівніч саму Олександер умер (Фр., XI, 1952, 111); Для неї самої план її розвинувся і прояснів від того, що вона розповіла його (Черн., Що робити?, перекл. Дукина, 1936, 176); // безос. В степу за селом все думав [Давид] про Тихона, і скніло серце за нього. Потім поволі.. проясніло і в думках. Веселіш уже думав про Тихона (Головко, II, 1957, 138).
3. чим і без додатка, перен. Вийти із стану байдужості, стати радісним, веселим; пожвавитися. Усі підняли голови, проясніли, забули одразу про інспектора й про його мову (Вас., І, 1959, 316); Сергій ступив крок до Гафії, а вона, вся раптом прояснівши теплою материнською посмішкою, потягнулась йому назустріч (Коз., Нові Потоки, 1948, 170); // Стати радісним, незатьмареним, веселим (про очі, обличчя, погляд і т. ін.). Наче випростався [батько], і невеселі його очі якось йому проясніли (Вовчок, VI, 1956, 341); Похмуре обличчя Святеника трохи проясніло (Собко, Шлях.., 1948, 333).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 7. — С. 357.