ПРОІРЖА́ВІТИ, іє і ПРОРЖАВІ́ТИ, і́є. Док. до іржа́віти, ржаві́ти. — Ніяк не розумію, що сталося тій линві. Як могла вона перерватися? — Може, проржавіла? — несміло мовив Мендель (Фр., І, 1955, 109); Снаряди і бомби проржавіли, і витягання їх із землі зв’язане з великим риском (Ком. Укр., 4, 1960, 10).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 7. — С. 187.