ПРОГА́ВИТИ, влю, виш; мн. прога́влять; док., перех. і без додатка, розм. Пропустити кого-небудь, упустити щось, відволікаючись, через неуважність, нерозторопність і т. ін. [Самрось:] Прогавив кума, Онопрія Митрохвановича, в церкві та й не похристосувався з ними!.. (Кроп., II, 1958, 8); Надія.. з ганку будинку не зводила очей, щоб не прогавити, коли Смоливус вийде на вулицю (Чорн., Красиві люди, 1961, 144); Ольга слухала, сердечно боячись, щоб не прогавити й одного слова (Кач., II, 1958, 43); Не прогав м’яча, не промаж, на тебе [футболіста] дивиться сто очей (Чаб., Катюша, 1960, 34); // Не використати слушного для чого-небудь моменту (через недогадливість, втому, лінощі і т. ін.). Думав [Славко], що як прогавить цю нагоду до розмови [з Потурайчином], то вже пропащий навіки (Март., Тв., 1954, 368); [Прохор:] Ну що, товаришу майор, виспались? [Срібний:] Виспався, як ведмідь, а прогавив таку нагоду повернутися під Букрин з командуючим (Дмит., Драм. тв., 1958, 102); Тиміш.., коли Савка йшов на сцену, провів юнака глумливим поглядом, ще й пальцем покивав. І насмішники, ясна річ, не прогавили того, щоб зайвий раз реготнути (Грим., Незакінч. роман, 1962, 8); // Втративши пильність або послабивши увагу до кого-, чого-небудь, прогледіти щось. ..новоіскрівці прогавили і класове походження і реальне політичне значення ідеї бойкоту.. (Ленін, 11, 1970, 190); — Хочеться мені в цій людині до кінця розібратися. Чому він такий? Що ми самі в ньому прогавили? Чого для нього не зробили? (Собко, Справа.., 1959, 78); Як тільки вийде гуляти дівчина, слуги її ні на крок не відпускають, бо наказав вельможа, що як тільки слуги прогавлять і допустять до того, що вона побачиться із своїм коханим, то вкине їх на споживок голодним вовкам у глибоку темну яму (Тют., Вир, 1964, 221); // Втратити кого-, що-небудь через забарливість, інертність, нерішучість і т. ін. Треба було стрімголов летіти від одного [поїзда] до другого, щоб не прогавити пошту (Жур., Звич. турботи, 1960, 39); — Ех, Зіньку, Зіньку, — зітхнув сторож. — Допарубкуєтесь ви, що прогавите Тетяну. Будете кусати лікті… (Добр., Тече річка.., 1961, 222); Захопившись красою теплого ранку, я прогавив кілька разів рибу і перестав стежити за поплавцями (Коп., Як вони.., 1948,59).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 7. — С. 146.