Що oзначає слово - "пруг"



Тлумачний он-лайн словник української мови «ukr-lit.com.ua» об’єднує слова та словосполучення з різних словників.


ПРУГ, а, ч., розм.

1. Край чого-небудь. Кашкети з червоними околишами і гострими пругами носили на початку війни переважно кадровики (Коз., Гарячі руки, 1960, 118); Віталій поліз через високий кам’яний мур з битим склом на прузі, що оточував губернаторову резиденцію (Смолич, Дитинство, 1937, 175); Стояли обоє вони Над спадом стіни стрімголовим, Над пругом стрімким крутизни (Бажан, Роки, 1957, 264); // Поздовжній вузький край, бік якогось предмета; ребро. Тупим пругом шаблі ударив він по руці, і булава, як зрубана галузка, зірвалася на землю (Ле, Україна, 1940, 382); Пруг дошки; // Ребро гранчастого предмета. Сивий,.. крихкий на пругах Граніт кострубатий до пальців липне (Драч, Поезії, 1967, 35); // Верхній край (обріз) якої-небудь посудини (перев. круглої форми); вінця. В карафі вино червоніє.. І щедра душа в господиніПо пруг наливає мені (Перв., II, 1958, 149); Пруг відра.

2. Вузька поздовжня смужка по краю тканини, ременів і т. ін. Масивні коні, п’яні коні Мотуззя рвали, пруги шлей (Бажан, Вибр., 1940, 50); При склеюванні.. аркушів паперу однакової якості.. рекомендується змащувати клеєм відразу обидва склеювані пруги (Гурток «Умілі руки..», 1955, 25); // Лінія горизонту, обрій. Мовчати, дрімати, і знов прокидатись, І, поки світання проб’ється на пруг, У себе, неначе в криницю, вглядатись (Перв., II, 1958, 293); Сонце котилось навіки за пруг (Бажан, Вибр., 1940, 50).

3. Лінія на поверхні шкіри; зморшка, складка. Обличчя худе, мов у кістяка, зморшки і пруги на безкровній шкурі, очі позападали (Л. Укр., IV, 1954, 212); В тузі стоїть виконроб, Пругами напруги поорано лоб (Перв., І, 1958, 88); // Слід на шкірі від удару, рани і т. ін.; рубець, шрам. Плечі хлопця вкриті були синцями та пругами засохлої крові (Фр., II, 1950, 349); Біла його сорочка була розірвана, на шиї червонів пруг від волосяного татарського аркана, на якому приведено парубка до штабу (Ле, Наливайко, 1957, 179); * У порівн. Рибалка почав чорніти. На чолі, як пруг, набрякла жила (Дмит., Наречена, 1959, 5).

4. Крива лінія, дуга, півколо, смуга на чому-небудь. Над темними силуетами стогів вияснився.. сталевий пруг молодика (Рудь, Гомін.., 1959, 27); * У порівн. В саду поміж деревами світять боками рівні покоси сухого сіна, над ними посхилялися, пругами віти (Вас., ІІ, 1959, 65).

5. перев. у сполуч. із сл. останній, перен. Межа чого-небудь. — От як в майстерні щось виточуєш або стружешусім тілом, розумієш, що це останній пруг.. Зміряєш потім..так воно і є (Стельмах, II, 1962, 178); Катеринині сльози, Катеринине горевсе ставало на тім останнім прузі, за котрим уже немає розради, немає прощення (Мушк., Серце.., 1962, 252).

6. Те саме, що упру́г 2. Вже сонце повернуло на вечірній пруг (Н.-Лев., III, 1956, 335); Сонце вже сковзнуло з вечірнього пруга, минуло криваво-багряний горизонт, послало вам останній золотий привіт і пішло спать… (Вишня, II, 1956, 119).

На вечі́рньому пру́зі — на заході. Сонце вже стояло на вечірньому прузі, як підходив Чіпка до Гетьманського (Мирний, І, 1949, 243); [Шервуд:] Тут, у тропіках, не буває присмерку: день, а потім відразу ніч. І в останню годину дня небо на вечірньому прузі відсвічує якимсь особливим сяйвом… (Лев., Драми.., 1967, 490).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 7. — С. 358.