ПРУЖИ́ННИЙ, а, е. 1. Стос. до пружини. Витягає [Петерсон] а третьої шухляди пружинний прилад для гімнастики (Галан, І, 1960, 387); Пружним елементом підвіски [у автомобіля] найчастіше бувають листова чи пружинна ресора (Автомоб., 1957, 177); Годинник з пружинним заводом; // Зробл. на пружинах (перев. про меблі). В спальні стояла пружинна койка (Трубл., Шхуна.., 1950, 131); // Який діє за допомогою пружини, пружин. Динамометри, які застосовуються для вимірювання ваги тіл, називаються пружинними терезами (Курс фізики, І, 1957, 74); Після лущення поле обробляють пружинними культиваторами і боронами, щоб витягти з грунту кореневища (Ол. та ефір. культ., 1956, 34); Сухорлявий, немов пружинний, він, як кібчик на скелі, застиг на сидінні і, напівобернувшись, чорними очима.. любовно поглядав то на капітана, то на Галю (Збан., Між.. людьми, 1955, 8); // Признач. для виготовлення пружин. Пружинна сталь.
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 7. — С. 361.