ПРУТКО́ВИЙ, а, е, спец.
1. Який має форму прута (у 2 знач.). Погойдуючись на стропах, величезний сніп пруткової сталі почав повільно опускатися (Роб. газ., 12.IX 1962, 2); Багатошпиндельні автомати застосовують для обробки пруткового матеріалу діаметром від 20 до 100 мм (Технол. різальн. інстр., 1959, 127).
2. Признач. для виготовлення металевих прутів. Прутковий автомат.
3. Вигот. з металевих прутів; який має основу з металевих прутів. Після пруткового елеватора бульби разом з бадиллям та невідсіяним грунтом проходять між двома пневматичними балонами (Хлібороб Укр., 8, 1963, 24).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 7. — С. 363.