ПРЯ́ДЕНИЙ, а, е.
1. Дієпр. пас. теп. і мин. ч. до пря́сти. * Образно. Не дігнати літ, як пташиних зграй; Не вернуть надій, хоч кладись-вмирай… Нитка прядена увірвалася (Граб., І, 1959, 343).
2. у знач. прикм. Зробл. з прядива. Ну, вморивсь я в очеретах, Так поїду у гаї. І на чистому закину Сіті прядені мої (Щог., Поезії, 1958, 143).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 7. — С. 365.