ПРЯ́ЖЕНИЙ, а, е.
1. Дієпр. пас. теп. і мин. ч. до прягти́, пря́жити 1, 2. Підвечіркуючи, панич убрав аж п’ять мандрик та горщечок масляків, у масличну та у сметані пряжених (Кв.-Осн., II, 1956, 195); Геть галушки, з стола печене, Знімайте божий хліб і сіль, І сало, з яйцями пряжене (Греб., І, 1957, 85).
2. у знач. прикм. Пригот. пряженням (про страву). [Тетяна:] У мене єсть пряжена ковбаса, печена курка і пляшечка запіканої (Котл., II, 1953, 55); От якби оце зараз хтось здогадався завітати в гості. У нас і горох пряжений є (Стельмах, Щедрий вечір, 1967, 131); Уже вночі ми добираємося до хати на березі озера, де нас чекають і світло, і тепло, і гаряче пряжене, рожеве, аж червоне молоко (Рильський, Веч. розмови, 1962, 65); // у знач. ім. пря́жене, ного, с. Страви, пригот. пряженням. Пекли коржі й смалили качки, збирали в дорогу смажене й пряжене (Полт., Дит. Гоголя, 1954, 103).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 7. — С. 366.