ПРЯ́ЛЯ, і, ж. Жінка, яка пряде ручним способом на прядці. Пастушка відійшла від любих їй отар, І пряля відійшла від вовни й веретена (Зеров, Вибр., 1966, 486); Слухає онука пряля, в’ється з пальця довга нитка (Ю. Янов., V, 1959, 22).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 7. — С. 366.