ПРЯМОДУ́ШНИЙ, а, е. Якому властиві прямота, відсутність лицемірства, хитрості; щирий, відвертий. — Шкода мені тебе, брате, — заговорив він співчутливо. — Прямодушний та довірливий ти (Гончар, II, 1959, 118); З нами разом благородний Богун, прямодушний Кривоніс, безстрашний Нечай (Рильський, III, 1956, 8); // Сповнений відвертості, прямоти. Обидві пані, мати й молодша сестра, з прямодушною щирістю брали участь в долі Кисилевського (Фр., VI, 1951, 236); Він був смутний, бо бачив, як замість щирих прямодушних відносин панує між людьми система.. недовіри (Сам., II, 1958, 227).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 7. — С. 369.