ПРЯМОКУ́ТНИК, а, ч. Чотирикутник, у якого всі кути прямі. Паралелограм, в якого всі кути прямі, називається прямокутником (Геом., І, 1956, 55); // Який має форму такого чотирикутника. Відзначені прямокутниками освітлених вікон, за станцією чорніли низькі корпуси (Шовк., Інженери, 1956, 372); Падали на зелене сукно барвисті прямокутники карт, даруючи одним багатство, а в інших відбираючи останнє (Тулуб, Людолови, І, 1957, 275); Сіра колона довгим прямокутником спускається в долину й поринає в молочному тумані (Кол., На фронті.., 1959, 6).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 7. — С. 369.