ПРЯМОЇ́ЖДЖИЙ, а, е, нар.-поет. Прямий (про шлях, дорогу). Ілля Муромець узяв прямоїжджою дорогою, мимо того лісу, де Соловей-розбойник [розбійник] сидів (Укр.. казки, легенди.., 1957, 127).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 7. — С. 369.