ПРЯ́НИКОВИЙ, а, е.
1. Прикм. до пря́ник. Пряникове тісто; // Який виготовляє пряники. Пряниковий цех.
2. Випечений з тіста для пряників. Пряниковий коник.
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 7. — С. 370.