ПРІАПІ́ЧНИЙ, а, е.
1. міф. Стос. до Пріапа (бога садів, полів і творчих сил природи, покровителя чуттєвих насолод) чи свята на його честь. Пріапічний культ.
2. перен., заст. Хтивий, сластолюбний.
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 7. — С. 108.