ПРІЛЬ, і, ж.
1. Запах прілого. Унизу, під старими мостинами, безугавно шумить і плеще вода; від замшілих паль тягне пріллю і вогким холодом (Вол., Місячне срібло, 1961, 189).
2. збірн. Те саме, що прі́лина 1. Дух лісної прілі, болотяних випарів, живиці стелився низиною (Горд., Дівчина… 1954, 16).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 7. — С. 108.