ПРІОРИТЕ́Т, у, ч.
1. Першість у якому-небудь відкритті, винаході, висловленні ідеї. — Ви саме на заводі доведете своє право на пріоритет у цьому відкритті! (Шовк., Інженери, 1956, 291); Біографія цієї людини [М. В. Ломоносова] — це історія вітчизняного пріоритету в наукових відкриттях, у сміливій фантазії наукових проблем (Ле, Право.., 1957, 91); Хто ж перший руський літописець: Нестор чи хтось інший? Досі наука залишала пріоритет за Нестором (Знання.., 8, 1966, 21).
2. Переважне, провідне значення кого-, чого-небудь; перевага над кимсь, чимсь. Перекладачі з німецької літератури рішуче заявили про свій пріоритет. Не побувати у Веймарі? Ні, вони й хвилини не зможуть далі жити, коли не дихнуть мовною атмосферою Веймара (Вол., Дні.., 1958, 32); Дискусія про те, хто повинен мати пріоритет — режисер чи сценарист, — у нас і сьогодні не вичерпана в сферах кіномистецтва (Вітч., 4, 1961, 186); Щоб суспільство розвивалось у комуністичному напрямі, необхідно забезпечити в кожному випадку пріоритет загальнонародних інтересів, не допускати націоналізму, місництва, групівщини і т. ін. (Ком. Укр., 9, 1968, 66).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 7. — С. 108.