ПРІ́РВА, и, ж.
1. Провалля із стрімкими урвищами по краях, велика і глибока яма або яр; стрімке урвище. Перед ногами мойого провідника позіхнула чорна безодня, прірва стрімкого, скалистого яру (Фр., II, 1950, 95); З усіх боків [скелі] розкриваються темні безодні, стрімкі прірви, яким немає ні початку, ні краю (Вас., II, 1959, 27); Жінки злякано гукали на метушливу дітвору, радісну і безтурботну, що бігала навколо провалля, часом намагаючись спихнути одне одного в прірву (Досв., Вибр., 1959, 200); * Образно. Скільки раз її доля зрадила, її надії розмела, розбила, потопила в безодній прірві гіркого життя! (Мирний, І, 1949, 323); Я голос подаю за те, що недаремно Визвольницею звуть незламну нашу Рать, Що в прірву скинули ми лихоліття темне (Рильський, Мости, 1948, 3); * У порівн. Андрій перевів очі на вулицю, по якій, немов чорні прірви, залягли тіні будинків (Ю. Бедзик, Полки.., 1959, 16); // Гірська ущелина, на дні якої тече річка, гірський потік; урвище стрімкого правого берега великої ріки. Вузька стежка тулилася до скель, щоб не впасти у прірву, в якій божевільна мчала така ж, як і стежка, вузька-вузька, швидка гірська річка (Ів., Вел. очі, 1956, 66); Зупинилися польські драгуни над прірвою, дивуючись нечуваному козацькому ділу. А козаки вже пливли з кіньми у річці й спускали в воду човни (Довж., І, 1958, 276).
◊ Заво́дити (завести́) в прі́рву див. заводити1; Ки́дати (ки́нути, скида́ти, ски́нути) в прі́рву — рішуче позбавлятися чого-небудь, поривати з чимсь, ліквідувати що-небудь; Наближа́тися (набли́зитися) до прі́рви; Опиня́тися (опини́тися) над прі́рвою — потрапляти в скрутне становище. Це, очевидно,.. сильна людина, але її викинуто з життя, вона раптом опинилася над прірвою в незрозумілих обставинах (Ю. Янов., IV, 1959, 59); Пішло́ в прі́рву див. піти́.
2. перен. Незгода або відмінність між ким-, чим-небудь, викликана принциповими суперечностями. Навіть серед селянства з кожним днем все глибшою стає прірва між пролетаріатом і буржуазією (Ленін, 24, 1972, 313); Сестри, нарешті, зрозуміли, яка безодня прірва розрізняє їх, як далеко розійшлись вони за вісім років (Л. Янов., І, 1959, 152); В її [килимарки] роботі не було творчої співдружби з художником. Між народним і професіональним мистецтвом лежала велика прірва (Вол., Самоцвіти, 1952, 142).
3. рідко. Яма в річці, морі, де утворюється вир; чорторий. А прірва виє,.. Плавцеві згубу зиче [зичить] Без вороття (Граб., І, 1959, 93); Ось уже недалеко прірва… Вирує в ній і піниться вода (Шиян, Іван — мужицький син, 1959, 59); * У порівн. Гра втягувала його, як таємнича прірва (Гончар, І, 1959, 46).
4. Місце прориву греблі, загати і т. ін.; вирва. Вода раз греблю просмоктала.. Злякавсь Мірошник та й біжить Притьмом до прірви, щоб гатить (Гл., Вибр., 1957, 39); Під час війни дерев’яна обшивка водозливу струхлявіла, і весняні води прорили під містком прірву (Добр., Тече річка.., 1961, 13).
5. вульг. Те саме, що пе́лька 2. Щедро кропив [дід].. свою прірву бездонну І тільки що «царської водки» не пив (Перв., II, 1958, 362); // Те саме, що ненаже́ра. — От матінку маю, — скаржився Денис, мотузуючи торбу. — Де що в хазяйстві найласіше — зараз же кида собі на зуби. Прірва якась (Тют., Вир, 1964, 242).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 7. — С. 108.