ПСИХІА́ТР, а, ч. Лікар-фахівець у галузі психіатрії.
Виходить молодий доктор, психіатр, двері за ним зачиняються (Л. Укр., II, 1951, 64); Герстмайєр.. зайшов до Румлера, обличчя якого вже встигло набрати виразу тієї бездумної байдужості, яка збивала з пантелику кращих терапевтів і психіатрів, котрі бралися вилікувати Румлера (Рибак, Час.., 1960, 41); * У порівн. Гріпич підняв брову, уважно, як психіатр, подивився на інструктора (Мик., II, 1957, 531).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 7. — С. 373.