ПТАШО́К, шка́, ч., розм. Те саме, що пта́шка 1, 2. Летів пташок понад воду. Летів і над гаєм (Укр.. думи.., 1955, 548); — Се, правдоподібно, той самий пташок котрого вони [злодії] всаджують першого крізь видушену шибу до покоїв і котрий відчиняє їм вікна, — мовив комісар (Фр., IV, 1950, 43); * Образно. Стара.. не пізнавала Марусі — так розвеселився та розщебетався її пташок. Та й сама Маруся не могла зрозуміти — чого це їй так весело (Хотк., II, 1966, 76).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 7. — С. 381.