ПУБЛІЦИ́СТ, а, ч. Письменник, журналіст, який створює публіцистичні твори. Я думаю, нема тяжчої та маруднішої роботи, як робота українського галицького публіциста, і приступатись до неї треба з міцною головою та твердою вдачею (Л. Укр., V, 1956, 87); Кожний суспільний клас має своїх політиків і публіцистів, а кожний політик і публіцист орієнтується в ситуації й визначає майбутні перспективи своєму класові (Козл., Щури.., 1956, 135); Творцем, керівником і провідним публіцистом «Правды» був Володимир Ілліч Ленін (Рад. Укр., 5.V 1962, 2).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 7. — С. 383.