ПУБЛІЦИСТИ́ЧНИЙ, а, е. Прикм. до публіци́ст і публіци́стика. «Украинский вестник» дав перші зразки таких публіцистичних жанрів, як нарис, фейлетон, памфлет (Матеріали з іст. укр. журналістики, 1959, 48); Велику пошану сучасників і нащадків Грабовський здобув не лише своєю поетичною та публіцистичною творчістю, а й мужньою революційною боротьбою проти царського самодержавства (Ком. Укр., 8, 1964, 70); // Власт. публіцисту і публіцистиці. Тепер більш ніж коли жалію, що нема в мене публіцистичного талану (Л. Укр., V, 1956, 272); Статті Я. Галана, спрямовані проти реакційної націоналістичної «літератури», мають публіцистичний характер (Іст. укр. літ., II, 1956, 609); У віршах В. Сосюри закладено сильне публіцистичне начало — з вогнистим словом, карбованим рядком (Рад. Укр., 30.Х 1962, 3); // Який торкається актуальних проблем сучасності (про літературний твір). У роки війни проти фашизму П. Г. Тичина випускає, крім збірок поезій, ще й книгу публіцистичних та літературно-критичних статей, проводить і далі велику перекладацьку роботу (Вітч., 1, 1961, 161).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 7. — С. 383.