ПУ́ДРИТИСЯ, рюся, ришся, недок. Наносити на свою шкіру (рідше волосся, перуку) шар пудри. Пані в покоях — пудриться коло дзеркала, фарбується… (Вас., III, 1960, 347); Ні, каже Дарка, вона не буде пудритися, бо вона провалилася б крізь землю, якби, боронь боже, дізналися, що вона набілена (Вільде, Повнол. діти, 1960, 15).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 7. — С. 385.