ПУ́ЖАЛНО, а, с. Рукоятка батога, пуги. Пропав батіг — пропадай і пужално! (Укр.. присл.., 1955, 107); Кайдаш.. побіг за волами, спиняв їх, бив пужалном по мордах, але важкі воли не могли здержати воза (Н.-Лев., II, 1956, 317); Марко тпрукнув на воли, показав вишневим пужалном на дорогу (Тют., Вир, 1964,
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 7. — С. 385.