ПУЗА́ТЕНЬКИЙ, а, е. Пестл. до пуза́тий. — Ти б, Кирюша, зостався обідати, — каже йому його столоначальник, пузатенький, лисенький старичок (Мирний, І, 1954, 156); Спочатку з’явилась пузатенька з вибагливим візерунком пляшечка з бурштиновою рідиною. Потім велика чарка (Кол., Терен.., 1959, 40).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 7. — С. 386.