ПУК, а, ч. Те саме, що пучо́к 1, 2. Пук різок лежав серед хати (Мирний, IV, 1955, 114); Пук сонячних стріл випорснув з-за крайнеба (Ю. Янов., Мир, 1956, 96); * У порівн. В балці хутір визирав зеленим дахом із червоного, як величезний пук калини, вишневого садка (Головко, II, 1957, 12).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 7. — С. 386.