ПУЛЬВЕРИЗА́ТОР, а, ч. Прилад для розпилювання рідини або порошку струменем повітря. Обережно вийняв [художник] пробку, вставив у флакон пульверизатор і почав оббризкувати ліжко, канапу (Гжицький, Чорне озеро, 1961, 356); Як фарбування, так і лакування в масовому виробництві іноді виконуються за допомогою спеціальних розпилювачів-пульверизаторів (Стол.-буд. справа, 1957, 239).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 7. — С. 387.